5 міфів про газову війну Росії і Європи
Торговельні відносини Росії і Європи в основному пов'язані з поставками енергоносіїв, зокрема газу. Чутки про можливу газову війну ходять давно, а в умовах введення санкцій проти Росії про це заговорили з новою силою.
Так наскільки ж реальний газовий конфлікт між Росією і Європою, хто ж із нього переможцем? Ось 5 головних міфів про газову війну Росії і Європи.
Міф №1: ЄС може прожити без російського газу
Європа намагається максимально відмовитися від російського газу. Влада розробляє детальні плани по збільшенню своєї енергетичної незалежності, але реалістичність цих ідей викликає великі сумніви.
Європа може отримати газ з інших джерел, але це не так просто і потребує багато часу. Проблема в тому, що газові контракти мають довгостроковий характер, і практично весь обсяг експортованого газу поставляється по ним. Ситуація може змінитися лише в разі появи нових масштабних джерел газу, але це навряд чи можливо.
Глава департаменту газу, вугілля та електроенергетики Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) Ласло Варро заявив, що Європа ще кілька десятиліть залишиться найбільшим споживачем російського газу, так як домогтися різкого зростання внутрішнього видобутку за рахунок сланцевого газу буде вкрай складно.
Деякі країни, наприклад Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Чехія, Словаччина і Болгарія, на 100% залежать від російського газу. Влада ЄС хочуть знизити залежність від Росії за рахунок підвищення ефективності використання енергії, що скоротить попит на енергоносії, а також за рахунок перерозподілу поставок і використання поновлюваних джерел енергії. Але не варто забувати, що минула зима була найтеплішою з 1981 р, тому європейські споживачі відчувають себе відносно вільно, а значно підвищити енергоефективність можна тільки в довгостроковому періоді.
Залежність країн від російського газу Країна Частка російського газу Болгарія 100% Чехія 100% Естонія 100% Латвія 100% Литва 100% Фінляндія 100% Словаччина 96% Туреччина 55% Словенія 45% Греція 44% Угорщина 41% Італія 38% Німеччина 28% Франція 9 % Нідерланди 6% Бельгія 2% ЄС 19% Джерело: Євростат
Навіть Німеччина, де частка російського газу склала в минулому році всього 28%, залежить від нього занадто сильно і поки не може дозволити собі скорочувати залежність великими темпами, хоча і намагається зробити це протягом багатьох років.
Проблема посилюється будівництвом трубопроводу Nord Stream в 2011 р, який безпосередньо пов'язує Росію і Німеччину. До літа 2013 р головною надією був проект Nabucco, який не вдалося реалізувати. Зараз планується Трансадріатичний газопровід групи ВР, за допомогою якого газ з Каспійського регіону може транспортуватися в Європу через Грецію та Італію.
Але навіть цього буде недостатньо для зниження залежності, так як видобуток природного газу в інших регіонах буде знижуватися. Запаси газу будуть знижуватися в Нідерландах, Великобританії і Норвегії, хоча різкого падіння не буде.
Згідно реалістичного сценарію обсяги споживання в Європі будуть рости, досягнувши до 2020 р 700 млрд куб. м в рік, в порівнянні з поточним показником на рівні 650 млрд куб. м. Видобуток газу в регіоні поступово знижується, і звідки брати відсутні обсяги для забезпечення споживачів, не дуже зрозуміло.
Міф №2: Сланцевий газ США - заміна російському в Європі
Лідери за запасами сланцевої нафти
Можливість поставки газу з США в Європу деякі вважають найбільш перспективним напрямком. Але це не економічне рішення, а політичне, так як реальних великих обсягів чекати не варто.
У США є досить великий обсяг газу, який можна було б експортувати, але поки в країні немає більшої частини інфраструктури, необхідної для транспортування зрідженого природного газу, а це єдина можливість доставити газ по морю до Європи.
У найближчі роки планується будівництво заводу Cheniere в Луїзіані, який повинен бути введений в експлуатацію в 2016 р Термінал для експорту СПГ буде запущений тільки в 2015 р Всього американські компанії подали 21 заявку на будівництво портових споруд для експорту СПГ, затверджено тільки шість. Всі об'єкти, крім розташованого в Луїзіані, знаходяться в ранній стадії будівництва і не почнуть працювати до 2017 р Можливо, початок поставок буде навіть пізніше.
Крім витрат часу, на будівництво терміналів, будівництво танкерів необхідно буде витрачати великий обсяг фінансових ресурсів. І в Європі такі термінали є тільки в невеликої частини країн. У Німеччині, яка прагне відмовитися від російського газу, їх немає, але вони побудовані в Бельгії і Нідерландах.
При цьому навіть для німецької економіки повний перехід на зріджений газ може виявитися невиправдано дорогим, не кажучи вже про інші країни.
Міф №3: Європа - найголовніший ринок збуту для Росії, відмовитися від нього неможливо
Російський газ в енергобалансі країн Європи
Звичайно, частка російського газу в Європі склала 28,7%, але, не дивлячись на великі обсяги, поставки можна перенаправити. Основним споживачем в цьому випадку може стати Китай.
Справа в тому, що офіційні обсяги споживання газу в Китаї занижуються. Але перспективи дуже цікаві. Середньодушове енергоспоживання в Китаї в найближчі роки буде наближатися до рівня Південної Кореї, а це значить, що загальний обсяг споживання складе 2 трлн куб. м в рік. Це дуже велика цифра, тому що загальний обсяг споживання газу на планеті складає 3,3 трлн куб. м.
Тому весь вільний газ, а це не тільки газ з Росії, а також з Ірану, Туркменістану, буде направлятися саме в Китай. Не виключено, що і ціни там будуть вигідніше для постачальників, і в цьому випадку Європі доведеться задовольнятися тим, що залишиться.
Міф №4: Україна диверсифікує поставки газу з Росії, Європа їй допоможе
Реверсні поставки газу з ЄС на Україну
На газовому ринку України в основному присутня газ, що видобуваються в двох країнах: Росії та самій Україні. Диверсифікація поставок на Україну планується за рахунок реверсних поставок.
Як це працює? Все досить просто. У загальному випадку реверс - це поставка газу через трубопроводи, по яких "блакитне паливо" поставлялося до Європи. Спочатку передбачалося, що газ з території Європи буде поставлятися через Польщу, Угорщину, Румунію і Словаччину. Але Словаччина в цілому проти реверсних поставок, так як більш ніж на 90% залежить від російського газу, тому псувати відносини з "Газпром" їй не дуже вигідно. В результаті для поставок зі Словаччини Україні необхідно погоджуватися на максимальну ціну і умови "бери або плати", що не дуже вигідно.
У минулому році обсяг реверсних поставок склав 7 млрд куб. м. У 2014 р він може скласти 10 млрд куб. м. Це дуже великий обсяг, але поставки з Росії все одно будуть необхідні, так як загальне споживання при стабільній економічній ситуації становить близько 80 млрд куб. м.
Реверсні поставки України в 2014 р Обсяг в млрд куб. м З Німеччини через Словаччину 3,4 З Німеччини через Польщу 1,6 З Болгарії через Румунію 1,8 З Угорщини 3,2
Велика частина реверсних поставок залишається "віртуальної", тобто російський газ не йде в Європу, а залишається на Україні, а відсутні обсяги країни відшкодовують за рахунок інших джерел. Але це фактично анітрохи не знижує залежність від російського газу, тим більше що "Газпром" буде максимально перешкоджати таким поставкам.
Крім цього, відбираючи частину потужностей у газотранспортної системи України для прямих поставок, ЄС відбирає цей газ у себе.
Міф №5: "Південний потік" під загрозою. Європа робить ставку на Іран
Газопровід "Південний потік"
Будівництво газопроводу "Південний потік" йде запланованим темпами, хоча заклики про згортання співпраці за цим проектом з боку представників Заходу звучать досить часто.
Глава італійської нафтогазової компанії Eni Паоло Скароні заявив, що майбутнє "Південного потоку" досить похмуро, так як європейська влада можуть призупинити видачу дозволів на будівництво цього газопроводу.
Тут необхідно зазначити, що контракт Скароні на посаді глави Eni закінчується через місяць, а італійський уряд його не збирається продовжувати, так як "дочка" Eni була залучена в корупційний скандал у справі про дачу хабарів компаніям і чиновникам в Алжирі. Тому його слова можуть бути дуже далекі від реальності і бути тільки спробою набрати "окуляри" для подальшого працевлаштування.
Альтернатив "Південного потоку" після провалу Nabucco практично немає, так як за рахунок інших джерел обсяг в 63 млрд куб. м перекрити не можна.
Якщо ЄС і буде перешкоджати будівництву газопроводу, то тільки в короткостроковому періоді. Без реалізації додаткових проектів з енергобезпеки європейській владі буде складно обґрунтувати відмову від російських поставок перед платниками податків. З урахуванням строків введення першої нитки газопроводу навіть наступний опалювальний сезон пройде без участі "Південного потоку", тому апеляція до теплої зими зовсім недоречна, а ось ще однієї теплої зими через 2-3 роки синоптики поки не обіцяють.
Ставка на іранський газ теж має мало спільного з реальністю. Після введення економічних санкцій, які, до речі, підтримав ЄС, на ринок Ірану прийшли компанії Китаю, які почали активну роботу по розробці найбільшого газового родовища на планеті "Південний Парс". Також суттєвою часткою в цьому родовищі володіє Катар. Зараз газ в основному поставляється з Катару до Японії і частково в Європу, але основні обсяги з Ірану будуть спрямовані в Китай.
Як це працює?